Уявіть, що у ліфті бізнес-висотки ви зустріли важливу для вас персону. Як ви презентуєте себе та свій бізнес? У вас є декілька хвилин, навіть менше: 30 секунд. Так звана «elevator pitch» згодиться і під час конференцій, і за більш неформальних обставин. У вас є тільки одна можливість вплинути на перше враження, тому скористайтесь нею. Представте себе та компанію достойно, зазначте, чим будете корисні, але ні в якому разі не продавайте себе! Нав’язливий компаньйон навряд чи зможе претендувати на час поза цими 30-ма секундами.

У мережі аналогічні правила гри: ви мовите до певної аудиторії і маєте чітко знати, про що їй розповісти. Тому в матеріалі ми спробуємо спроектувати, як власнику бізнесу стати лідером думок і як вміло «юзати» інструменти Всесвітньої павутини. Варто попередити, що доведеться немало писати.

До біса все! Берись і роби

У книзі Річарда Бренсона «До біса все! Берись і роби!» є гарний кейс про його перший бізнес — журнал «Student». Він почав писати, бо саме це вдавалося найважче. Логіки нема, але до чого тут логіка? Ви зможете писати і будете це робити лише за умови чіткого планування і установки робити це добре.

Спробуємо пояснити метод «дзюдо» у контексті бізнесу: це непоганий результат при мінімальних зусиллях.

За правилами «дзюдо» писанину можна делегувати копірайтерам, а ще краще — блогерам. Однак саме ваші тексти матимуть додаткову силу, яка грунтується на вашому авторитеті або унікальному досвіді. Пригадайте книгу «І ботаніки роблять бізнес», що описує реальні події. Федір Овчинніков вів блог від задуму бізнесу і до його логічного завершення. Це був єдиний і найкращий рекламний майданчик у малому місті. Принаймні, якщо згадувати його перше дітище — магазин інтелектуальної літератури. Впевнена, що новина про місцевого блогера, який надумав писати у блог про всі нюанси стартапу, вірусно поширилась між усіма завсідниками нету, власне, інтелектуалами міста.

Що за перець такий медіакуратор?

Варто визнати, що світ, де новини поширюють виключно ЗМІ, давно зник. І на медійній площині все помітнішими стають люди-медіа. Людей-медіа можна класифікувати як медіакураторів. Вони мають чітку кваліфікацію та авторитет у певних аудиторій, а тому можуть стати інформаційним фільтром. Якщо простіше — відділити зерна від полови у лавині публікацій, а потім поширити вартісне чтиво серед своїх фолловерів (якщо ми говоримо про соціальні мережі).

У «Фейсбуці» та «Вконтакті» корисні лінки не лише підтримують like-ами, а й репостять. Ви, як першоджерело, помітні у повторних публікаціях. Тому свою порцію піару у будь-якому разі отримаєте. Отже, приділіть увагу не лише якісному посиланню, а й тому, який коментар сформуєте до нього. Мабуть, єдиний унікальний контент, яким ми володіємо, — це наш особистий досвід. І у таких коротких супровідних текстах, по факту — думках, і помітна глибина вашого «я».

У моїй стрічці друзів на «Фейсбук» є медіакуратори. Рекомендую вам проглянути, як комунікує Ірина Славінська, Тарас Березовець, Володимир Дегтярьов та Павло Шеремета. У кожного своя манера та своя аудиторія. Ірина — літературний критик, Тарас — політтехнолог, Володимир очолює рекламне агенство, а Павло — економіст. Однак у кожного медіакуратора є не одне і навіть не два амплуа. Тому і для вас соціальні мережі — це майданчик, де можна розповісти не лише про успіхи у бізнесі, а й, до прикладу, про спортивні досягнення. І від цього ваш імідж лише виграє, як і здоров’я фолловерів, що матимуть добрий прогресивний приклад. Отже, медіакуратор — це особистий бренд.

Піар у мережі — місія чи банальне шоу?

Але зізнаюсь вам, як художник художнику, що у піарі є самореалізація та шоу. У кожному випадку співвідношення своє. Справді, спланований піар — це доволі прагматична ціль. Однак у багатьох спікерів є щира додаткова потреба ділитись досвідом. Такі медіакуратори свідомо стають наставниками, задаючи темп і настрій у ніші, де працюють.

«Бренд — это обещание. А сильный бренд — это обещание, которое выполняют». Identica

Якщо вам цікава роль медіа-особистості, спробуйте! Головне у даному експерименті — не забувати про правила:

  1. Пишемо для цільової аудиторії або аудиторій.
  2. Обираємо пріоритетні майданчики комунікації.
  3. Публікуємо систематично.

Певні, що блог у вас, принаймні, був, а соціальні мережі — не новинка. Однак ми вирішили на десерт структурувати основні соціальні майданчики. Перечитайте, оберіть ті, де правило шести рукостискань працює щонайкраще у контексті вашої цільової аудиторії. І не розпилюйтесь! Можете стартувати зі статусів у Facebook, але привчіть себе до систематичного ранкового креативу.

Методи комунікації у мережі

  • Наповнення особистого блогу і/або сайту.
  • Підготовка матеріалів для галузевих ресурсів, тобто авторство у ЗМІ.
  • Активність у соціальних мережах: публікації, коментування і нетворкінг.
  • Подкасти на YouTube.
  • Активний діалог із журналістами. Оперативна подача коментарів для їхніх матеріалів.
  • Майстер-класи онлайн у формі вебінарів.
  • Електронна книга. Її легко поширити у мережі без видавничих нюансів та значних бюджетів.
  • Участь у проектах Інтернет-телебачення.

Щоб відчути швидкий кайф, а також усвідомити, чи цікаво вам писати в принципі, домовтесь про публікацію. Оберіть популярний майданчик, котрий є у RSS-стрічці або Facebook-вподобаннях вашої цільової аудиторії. І напишіть якісний матеріал. Перегляди і коментарі обов’язково будуть, — лише встигайте відповідати!

Інвестуємо всього годину, зате щодня

Піар та позиціонування у мережі — це постійні експерименти. Нема нічого невиправного у тому, щоб змінити думку чи відмовитись від певних поглядів. Однак є неписана відповідальність за кожне сказане і написане слово. Головний принцип успіху в онлайн-комунікаціях такий: «Be useful and nice to people».

Спробуємо? Всього одна година на день, вранці чи у вечірній час — це 2281 робочий день за п’ятдесят років. Гадаю, що тепер на піар у мережі у вас часу вдосталь. Питання — у пріоритетах.